15 лютого 1989-го у житті колишніх військових, які пройшли дорогами Афганістану, навіки залишиться як день пам’яті про чужу та жорстоку війну. Вшанували пам'ять тих молодих юнаків, життя яких навіки залишилося в ущелинах далекої східної країни та поклонилися тим, хто повернувся живим, але з кривавою та скаліченою побаченим душею.
Десять років незрозумілих бойових дій, а зрештою - повернення ні з чим, та й не всіх молодих хлопців. Державний переворот у далекій, нікому невідомій ісламській країні, перетворився на введення багатотисячної армії нібито на підтримку населення. Останнє ж від цих дій постраждало найбільше. Солдати в свою чергу йшли за командою командирів.
Україна в тій війні заплатила велику ціну, більше трьох тисяч вбитих та ще більше поранених чи зниклих безвісти. Хмельницький втратив 17 солдатів та більше двохсот залишились інвалідами. Саме з приводу 26 річниці міські чиновники разом із ветеранами афганцями, згадували загиблих побратимів та відзначали героїв. Саме за їхньої допомоги та підтримки пройшла Революція Гідності. Велика частина досвідчених вояків зараз захищає нашу державу від агресора на східних кордонах.
Тих, хто повернувся, суспільство сприймало по-різному. Оплесків та вигуків «Герої» велика частина так і не отримала. Не отримали тому, що за роки перебування їх там - змінилося суспільство і країна, за яку багато хто віддав своє життя, також змінилася.
- 2 перегляди
