Ми родом із дитинства: все, що закладено сім’єю, визначає нашу долю. Долю Віталія Івановича Гудзенка, нині успішного підприємця у сфері сільського господарства, активного громадського діяча і мецената, теж було визначено родиною. Великою і селянською, бо жили і трудилися предки Віталія Івановича на Білоцерківській землі.
Батько Іван Антонович, нині покійний, все життя пропрацював у місцевому колгоспі – рівного йому у вправності механізатора у селі Іванівкатреба було ще пошукати. Зматеринською мудрістю Ганни ТрохимівниВіталій Іванович звіряє свої вчинки і сьогодні. Є ще дві старші сестри – Валентина і Меланія, що продовжують хліборобські традиції у рідному селі.
А що ж найменший син родини Гудзенків - Віталій? Ріс як усі сільські діти – вставав разом із сонечком, бігав босоніж по сільських луках, допомагав батькам по господарству. А найбільшою нагородою був дозвіл від батька попрацювати на тракторі. Трактористом і пішов у 1985 році працювати після школи у рідному колгоспі «Світанок». Потім, з 1989 по 1992 рік проходив службу у лавах Радянської Армії. «Військова служба стала для мене доброю школою життя. Саме там я став самостійною людиною, здатною повністю брати відповідальність не лише за себе, але й за інших людей», - згадує сьогодні Віталій Іванович.
Справа життя
Під час років становленнявсі свої вчинки молодий підприємець Гудзенко звіряв з тими цінностями, які він виніс з родини. Був чесним з партнерами, цінував професіоналів, дбав не лише про своїприбутки, але й про людей і державу. Словом, будував бізнес так, щоб ніхто не міг дорікнути. Тому й успіх не забарився, і команда однодумців зібралася.
Тільки в душі Віталій Іванович сам собі признавався – тягне в Іванівку, до садків у весняному цвіту, широких ланів і працьовитих земляків. І таки скористався шансом долі: громада рідного села Іванівки відчайдушно відстоювала свої права перед недобросовісними орендарями і запропонувала Віталію Івановичу стати керівником занедбаного сільськогосподарського підприємства. Тоді його крок виглядав необдуманим: успішний столичний бізнесмен бере на себе непосильну ношу з розореними фермами, виснаженими землями, боргами перед пайовиками.
Але Віталій Іванович зразу вирішив – село, що було його колискою, він не покине. Навпаки, з’явилася мета:дати землі передові технології землеробства, а людям - реальну перспективу жити по-новому, у достатку і щасті на рідній землі.
Сьогодні Віталій Іванович Гудзенко найціннішим своїм здобутком вважає створення фермерського комплексу «Агро-Лідер-Україна» на рідних землях Іванівки. «Для мене це не просто аграрне підприємство, - відверто зізнається Віталій Іванович. – Це – довіра моїх односельців. Аще -можливість реалізувати себе у найшляхетнішій діяльності – праці хлібороба, можливість по-серйозному відчути себе корисною людиною. Впевнений, що майбутнє нашої країни – у потужному та сучасному сільському господарстві. На власному досвіді знаю, що сильний та відповідальний український аграрій буде вкладати зароблене не тільки у виробництво, а й в землю, на якій працює, у село, де живуть він і його родина».
Становлення Віталія Івановича як керівника сільськогосподарського підприємства проходило під знаком навчання: класичного - у стінах Білоцерківського національного аграрного університету і Національної академії державного управління при президентові України, та життєвого – від досвідченіших спеціалістів-аграріїв, місцевих ветеранів-практиків. «Тепер я сам кого хочеш навчу, - посміхається Гудзенко, - бо вивів господарство на той рівень, коли ми здатні конкурувати з європейськими сільгоспвиробниками, а не лише з місцевими».
Родинне
Скільки насичених працею днів провів на полях і фермах Гудзенко, щоб налагодити роботу підприємства, знають, певно, лише жителі Іванівки. А от дружина Тетяна Володимирівна та двоє синів бачили безсонні ночі, роздуми і сумніви перед прийняттям важливих управлінських рішень.
…Віталій і Тетяна познайомилися у Києві. Столична жителька та хлопець з глибинки незабаром зрозуміли, що це – справжнє почуття. Ніжне і хвилююче «кохаю» прозвучало, і ось уже Тані треба прийняти рішення. Віталій – надійний, розумний, успішний підприємець, душа компанії.Тільки чи готова вона стати з ним поряд у всіх його справах? Як потім підтвердило життя, креативних ідей у Віталія Івановича таки багато і всі вони – глобальні і всеохоплюючі. Уже багато років йдуть вони вдвох по життю: Тетяна Володимирівна – як друг, порадниця і берегиня домашнього вогнища, та Віталій Іванович – як генератор ідей та енергії добра не лише для власної сім’ї, але й для всього, до чого він торкається розумом і серцем.
Такими ж працьовитими та енергійними, спраглими до знань виховує своїх синів. Змалку привчає до відповідальності та обов’язків чоловіка у сім’ї, є другом і порадником.Він для них авторитет завжди. Молодший Анатолій – школяр, поки у роздумах про своє майбутнє. Старший син Євгеній змалечку водив трактор і комбайн, пізнавав секрети високих врожаїв. Зараз він – старшокурсник юридичного факультету Національного університету ім. Шевченка. А нещодавно Євгеній сам став батьком -хліборобського роду прибуло!
Погляд у майбутнє
У селі Іванівка щовесни рясно цвітуть яблуні. У Віталія Івановича це з дитинства – милуватися красою весняних садків. Яблуневий сад став одним із втілених соціальних проектів Гудзенка в Іванівці. А ще є страуси, троянди (ціле поле), сучасний магазин і ресторан, відремонтована школа (з Інтернетом), будинок культури. У 2010 році Віталія Івановича обрали депутатом Київської обласної ради. Виявилося , що сільські проблеми однакові у всіх. І тепер Гудзенко розуміє, що відродження села можна починати з Іванівки, але ця модель відродження повинна бути реалізована на Київщині і в цілому по Україні. «Гірко чути про те, що щороку з карти України зникає село за селом, - ділиться своїми роздумами Віталій Іванович Гудзенко. –І що, нам треба чекати і сподіватися, що хтось приїде і все владнає? Ні, треба самим ставати до роботи, адже земля годує нас і дає силу».
Ось так, від малого до великого, від турбот про малу батьківщину до вирішення загальнодержавних справ і завдань вибудовує своє життя Віталій Іванович. З дня нашої попередньої зустрічі він не змінився–палкий патріот з активною громадянською позицією. Тільки справ у нього додалося – у селі живуть переселенці з Донецької області, вони отримали роботу, господарство забезпечує їх всім необхідним (виключно жінки з дітьми, чоловіків в Іванівці принципово не приймають). У співпраці з кількома громадськими організаціями Віталій Іванович надає допомогу армії і добровольцям – харчами, грошима на ремонт техніки та закупку бронежилетів й іншого обмундирування.
Колись він хотів бачити Іванівку процвітаючою. Тепер це – втілена мрія. У нинішніх умовах, у єдиному пориві з усіма громадянами нашої держави, Гудзенко прагне втілити мрію про квітучу Україну. Без корупції і казнокрадів, з повагою до людини праці і закону, з високими зарплатами і пенсіями, авторитетною у світі. А найперше – з миром у душі і серці кожного жителя, на кожному полі і в кожному регіоні. Бо садкам треба цвісти, пшениці – колоситися, дітям - народжуватися і рости у щасті та мирі!
- 184 перегляди
