На перший погляд, центр міста нічим не відрізняється від будь-якого міста України. Спокійно їздять авто. Ходять люди… Але вони пережили війну, 42 дні без світла і води. Досі відходять від усіх так званих «прєлєстєй» ДНР, мирно уживаючись із тими, кого ще вчора називали «бандерівцями» і «карателями».
Для того, щоб уявити, що у цьому місті була війна, потрібно дійсно увімкнути фантазію. Принаймні, у центрі про це нагадують лише сліди від гусениць на асфальті та військова техніка, яка патрулює вулиці. Уже за якихось кількасот метрів - напівзруйновані колишні штаби терористів звідки відбувалось керування усією ДНР. Ближче до жилих районів ми бачимо вже справжні наслідки війни. Воронки від мінометних снарядів, напівзруйновані під’їзди будинків та розтрощені приватні сектори – ще свіжі нагадування того, що відбувалось тут нещодавно.
Місто пережило терористичну окупацію, навалу чеченців, 7 тисяч яких знаходились тут, терор і мародерство так званих ополченців. Із цих фатальних для багатьох подій не всі винесли урок. І мирно та спокійно прогулюючись серед українських військових, раз-по-раз запитують: «для чого ви сюди прийшли»???
