Ще у середині серпня шифер закладу побив величезний град. Добряче дісталося тоді і приватним будинкам. Підтримки від влади мешканці не дочекалися і латають дірки власним коштом. А от у школі не знають на що і сподіватися. Тішаться, що вересень – сонячний, інакше класи уже б давно залило дощем.
Град величиною з куряче яйце накрив Білогір’я у середині серпня. Навіть старожили кажуть, такого не бачили від коли живуть на білому світі. Стихія добряче наробила лиха. Буквально за мить знесла весь урожай та листя з яблук, груш, слив. Знищила городину. Та що найстрашніше повибивали дахи та вікна у приватних будинках.
Дісталося добряче і місцевій школі. Тепер тут хіба що зручно астрономію вивчати. Зоряне небо гарно проглядається крізь велетенські дірки у даху.
За словами людей комісія з представників районної та місцевої влади після стихії навідалася на їх вулиці. Побиті градом будівлі посадовці роздивилися, запевнили, що допоможуть на тому і усе. Пройшов місяць, обіцянка залишилася цяцянкою і люди, набравши кредитів та позичок, самотужки взялися ремонтувати обійстя.
І якщо люд без підтримки влади хоч якось раду собі дав, то шкільним дахом продовжує гуляти вітер. На щастя, вересень видався на диво сонячним. Інакше навчатися дітворі довелося б під парасолями. Та схоже районній владі на це байдуже.
Посадовці замість того, щоб латати дах, шукають винного у природній стихії. А ще погрузли у бюрократичній тяганині. І коли відремонтують школу не знають.
Схоже білогірська школа ще одним пунктом додасться до довжелезного переліку давно не вирішених у селищі проблем. При в’їзді у Білогір’я десятиріччям витають аромати нечистот. Чиновники ніяк не збудують очисні споруди. І всі відходи з каналізації потрапляють прямісінько у річку Горинь.
Крім того, вже стомилися місцеві мешканці нарікати на аварійні дороги. На них яма на ямі ямою поганяє. Пусткою стоїть довгобуд будинку для лікарів. Люди кажуть влада змінюється, а проблеми залишаються. І від того, що у владних кабінетах з’являються нові обличчя простим мешканцям легше жити не стає. Бо підхід до роботи у посадовців залишається старим. І про потреби та біди людей тут думають в останню чергу.
- 4 перегляди
