Влаштовуючи особисте життя 30-річна мешканка Ярмолинець ледь не позбулася власного та ще й наразила на небезпеку двох малолітніх дітей.
Ольга працює вчителем, жінка розлучилася а два роки по тому познайомилася із 35-річним В'ячеславом Науменком з села Жданів Борзнянського району на Чернігівщині. На той момент в одній виправних колоній Вінниччини чоловік вже втретє відбував покарання за пограбування, розбій та за злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань. Однак кохання сліпе, і жінка повірила зеку, почала з ним листуватися, навідувати, а згодом у ті й же колонії і розписалися.
У квітні минулого року В’ячеслав звільнився з місць позбавлення волі і переїхав жити до законної дружини у Ярмолинці. Отоді жінка і побачила справжнього Науменка. За півроку спільного життя чолов’яга не працював жодного дня, пиячив, а на зауваження жінки - просто бив її. Врешті-решт Ользі усе набридло і вона подала на розлучення. А щоб віднадити В’ячеслава, вигадала, що у неї є інший та вказала на двері. Напевно погрози, що він уб’є її і дітей, серйозно не сприйняла, за що і поплатилася.
Вранці 5 вересня 2012 року (наступного дня мала слухатися справа про розлучення) батьки Ольги постукали у двері її будинку, аби відвести 9-річного онука до школи. Натомість жінка ледь відкривши фіранку сказала, що сама відведе сина. Голос доньки здався батькові дивним, тож він заглянув всередину кімнати і побачив, що В’ячеслав знаходиться всередині і біля її горла тримає ніж. Коли старший чоловік намагався вибити двері, Науменко взяв у заручники 9-річного пасинка. У цей час Ольга схопила 5-річну доньку та через вікно передала її сусідці.
«Коли ми прибули на місце, до нас з воріт вибігає скривавлений батько Ольги і кричить: «Дайте мені автомат, я уб’ю цього бандита, - розповідає Наталя Русакова з Ярмолинецького райвідділу міліції.
Разом із жінкою на виклик прибули 28-річний сержант міліції Степан Криштофор, і 37-річний прапорщик Семен Щербина.
«Хлопчик дуже налякався і кричав, - каже Степан Криштофор. – А він починає йому горло різати. Я голіруч схопився за ніж».
Під час боротьби дідусь вирвав у нападника онука.
«Кинулися на нього але зброї не діставали. Щоб не поранити дитину у тісному приміщенні, стріляти не наважилися. А він вперся спиною у стіну і давай ножем розмахувати. Ледь його заламали," - розповідає Семен Щербина.
Затриманого відвезли до райвідділку, хлопчика, дідуся та двох міліціонерів до лікарні, де усім зашили рани. За словами районного травматолога Василя Гайлюка, дитині просто поталанило, адже лезо, порізавши тканини, не дісталося сонної артерії лише кількох міліметрів.
Як з’ясувалося згодом, того ранку В’ячеслав Науменко, озброївшись ножем та сокирою, підстерігав у дворі колишню. Коли двері відчинилися – увійшов всередину, закурив і промовив: «Я прийшов зробити те, що обіцяв. Вам кінець».
А кінець цієї історії насправді такий. Степан Криштофор дістав порізи лівої руки, Семен Щербина – правиці. Обоє одужали і продовжують службу у райвідділі міліції. Дитина також поправилася, однак психічна травма загоювалася ще довго.
В’ячеслава Науменко судили, звинувативши його одразу за кількома статтями: замах на вбивство кількох осіб, опір міліціонеру та погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу. З урахуванням усіх його колишніх «заслуг» могли дати і довічно, однак вироком Ярмолинецького райсуду чоловіка засуджено до 14 років позбавлення волі.
Коли Науменко знову побачить вільне небо , йому виповниться 50. З родичів у В’ячеслава лише брат, з котрим він майже не спілкується, а від єдиного шансу на нормальне життя він просто відмахнувся. Тим більше, що Ольга жінка досить миловидна, і далеко не бідна.
