Пісню записали на студії ФДР.
Над кліпом працювали хлопці з «Студії Маркіза Карабаса». Документальні кадри надані «Вавілон'13».
Також пропонуємо вашій увазі присвячений Небесній сотні вірш Олександра Дриги, мешканця села Заставна, що на Чернівеччині.
НЕБЕСНІЙ СОТНІ
Горить свіча і жалібно палає,
Горить пломінням жовтим та сумним,
Горить за тих, кого уже немає,
За тих, хто вічно залишається живим.
Весь день всі плакали, не загоїти рану,
Коли несли Героїв із Майдану,
Коли в останню путь їх проводжали,
Ми вже не плакали, а – ридали.
Думки в минуле сльози навертають,
Ще тільки вчора разом Сотнею були.
Так, так Герої не вмирають,
На нас із неба дивляться вони.
Ось фотографія, юнак з Майдану,
А поруч в чорному вся його родина.
Йому ще помирати рано,
О, Господи, та він іще дитина.
Мене убийте – це батько так катів благає,
Він зовсім юний ще, він ще життя не знає.
Не встиг пізнати він краси земної,
А ви, кати, його втопили в крові.
А поруч діти, що хоронять тата,
Він так сказати всім хотів багато.
Він мав навчати їх, він мав ростити,
Він діточок своїх хотів всіх подружити.
А далі знов і знов родина,
Хтось батька втратив, а хтось – сина,
Хтось дідуся, хтось друга, брата
Їх «Беркут» розстріляв із автомата.
Небесна Сотня – так їх всіх назвали,
А вслід лунали їм слова Героїв.
Бійці з Майдану, що життя віддали,
За ради миру, злагоди й любові.
Низький уклін Героям України,
Низький уклін батькам, що їх зростили.
За що, за що їх розстріляли
За що, за що, кати, ви їх убили?
Від болю й жалю розпинає груди,
Вони також хотіли дуже жити.
Не маєм права ми про це забути,
Не маєм сили ми все це простити.
Історія ще скаже своє слово,
Але Небесну Сотню вже не повернути.
Прошу Вас, пам’ятайте, люди,
Якою це ціною все було здобуте.
- 2 перегляди
