Прощальна панахида відбулася на головній площі міста.
Хмельничани почали сходитися на Майдан ще задовго до одинадцятої години, на яку оголосили прощання з Людмилою Шеремет.
Прощальний молебень… Жива черга із рідних, друзів, знайомих, незнайомих загиблої… Кожен проходиться повз труну тим самим віддаючи шану людині, яка волею трагічного випадку об’єднала хоч на кілька годин усіх, хто бореться за перемогу Свободи, Справедливості та кращого майбутнього.
… В руках квіти, вінки, траурні стрічки, а на очах сльози. З неба падає легесенький сніг, а з рук молоді – квіти під ноги чоловіків, які на плечах виносять труну із тілом «невинно убієнної раби Божої Людмили». Над містом час від часу гучно лунає «Героям України тричі «Слава!». У відповідь: Слава! Слава! Слава!»…
Колона пройшла містом, до кладовища у Шаровечці. Саме там поховали Людмилу Шеремет.
Слова священика, прощання рідних і гімн України…
«Не маємо права забути, якою ціною нам дається перемога у мирний час. Не маємо права зрадити пам’ять, допустивши уже пройдені одного разу помилки», – коментує родич загиблої і ледь помітно втирає сльозу.
«Нехай земля їй буде пухом, а пам’ять світла!» – з такими словами, подумки чи вголос поверталися усі учасники похоронної процесії…
- 3 перегляди
