Андрій Жук, професійний військовий та юрист мріяв здобути ще одну освіту та побудувати сильну армію, а його побратими, мріяли служити під його керівництвом.
Кум Андрія, та один із його найближчих друзів Олексій Комар, зі сльозами розповів про їх мрії на майбутнє, яким на жаль вже не судилося збутися, повідомляє Хмельницький з посиланням на Depo.Хмельницький.
«Він тільки на два роки старший, але він був моїм наставником. Андрій мріяв поступити в Національний університет Міноборони і стати генералом, генералом армії. Ще раніше він закінчив прикордонну академію, однак тоді не довго прослужив», - розповідає боєць 72 окремої механізованої бригади 3 батальйону 8 роти Олексій Комар.
В армію Андрія знову покликали вже під час війни на Сході, і ось тоді він зрозумів, що це його покликання. У 72 батальйоні він пізнав особливість військової служби та відчув свою необхідність на фронті.
«Андрій був завжди для всіх порадником і наставником. Мене в цьому житті власне його поради вивели на правильний життєвий шлях», - додає Олексій.
Він ніколи не позиціонував як велике начальство, і завжди був на рівні з рядовими. І загинув Жук, бо не тільки очолив загін, який розшукував диверсійні групи, а й першим кинувся у бій. Навколо нього завжди були справжні бійці, порядок та справедливість.
«Мріяв Андрій побудувати велику, міцну армію в Україні. І йому б це вдалося. Я переконаний в цьому на всі тисячу відсотків», - запевняє Олексій Комар.
Позивний «Мауглі» вибраний не випадково. Комбат почувався як і герой однойменного мультфільму, вожаком. А ще називав себе одиноким вовком. Всі складні завдання, в тому числі бойові операції, намагався вирішити наодинці, після чого ставив до відома підрозділ.
«Нас вороги називають «бешенными волками», то цей позивний йому дуже підходив», - каже боєць.
