Хвилювання з приводу того, що Інтернет витіснить книги – позаду. Всесвітня мережа не тільки не перемогла друкований формат, а й стала його помічником. Сайти видавництв успішно пропонують ті самі, справжні книжки – із запахом поліграфії й шурхотом паперових сторінок. І тільки ми, динозаври докомп’ютерної ери, можемо навчити дітей насолоджуватись читанням. Звісно, власним прикладом.
У комплекті дорослого, який прагне передати традицію читання, повинно бути щонайменше три книги. Одна – з безмежно красивими ілюстраціями, над якими можна мріяти більше, ніж над текстом. Її кладуть поруч з планшетом чи ноутбуком на випадок «раптового» знеструмлення. Інша – із захоплюючим сюжетом, згідно віку залишеного без ігор читача. І третя – зразково-тренувальна, її має часто читати дорослий на очах у чада. Нехай це буде збірка законів чи довідник комах – важливо лише те, щоб вона з’являлась у руках дорослого якнайчастіше.
Спершу малий неслух радітиме, що тато й мама залишили монітор напризволяще. Й користатиме з сеансів чужого читання вільним переглядом мультфільмів. Раз чи два він поцікавиться паперовою знахідкою батьків. Вчасно заінтригувавши дитину словами «Це дуже цікаво, але не для тебе», можна вважати, що його увагу взято на гачок. А за третім запитанням: «Що там у вас за таке?», запропонувати ілюстроване видання. Воно завше цікавіше монолітного тексту і призвичаює до книги захопленими емоціями. Звикнувши, що малюнки слід гортати пальцями, а не курсором, майбутній читач опановує новий вид дозвілля.
Ось лунає сигнал планшету – батарея порожня, а зарядки – катма. Вечір без Інтернету обіцяє перетворитись у марудне очікування спасіння. Але воно приходить аж ніяк не з розетки, а з книжкової шафи. Повнотекстова книга збільшує інтерес сторінка за сторінкою, але не дається до пізнання за один раз. Якщо сюжет обрано вірно, наступного дня школяр і не згадає про комп’ютерні ігри. Відчувши смак читання, він сідатиме до монітору хіба щоб зазирнути у каталог книжкової «Країни мрій».
Створена, як дитяче видавництво, сьогодні вона широка залучає дорослу аудиторію. Не тільки батьків «комп’ютерного покоління», а й тих, хто вперше познайомився з Інтернетом завдяки онукам. Гуртом шануючи традицію читання, ми зможемо передати її нащадкам, для яких сучасні планшети вже будуть минулим днем. Натомість, книга – завжди актуальною класикою.
