Батьки хмельницьких військовослужбовців, які перебувають на сході, шукали поради від комісара.
5 місяців на війні. Бійці 51-ї окремої механізованої бригади воюють без ротації. Серед них – і майже сотня хмельничан. Батьки останніх шукають, до кого можна звернутись, аби хлопців повернули додому. Поради чекали від обласного комісара, потім вирішили пікетувати обласну адміністрацію.
Під обласним військовим комісаріатом – кілька десятків чоловіків та жінок. Це батьки наших військовослужбовців, які перебувають у зоні АТО. Хлопці без ротації уже 5 місяців воюють і додому їх схоже повертати не збираються. Емоцій багато, говорять усі разом.
До людей вийшов заступник комісара. Каже – з такими питаннями не до нього, тут лише займаються мобілізацією та відправленням бійців. Щоправда куди людям звертатись – точно сказати не може. Натякає, що в Києві батьки пікетують Верховну Раду, а не військомати.
51-а окрема механізована бригада була сформована у Володимир-Волинську у травні. Її доукомплектували 100 мобілізованих хмельничан. Хлопців відправили на війну, вони брали участь у захопленні Савур-Могили. Після локального успіху та пафосних заяв керівництва АТО бригада опинилась у самому пеклі. Хлопців до сьогодні обстрілюють і терористи, і зі сторони Росії. Командир наказав відступити, тепер його планують судити за такий наказ. Батьки ж кажуть: комбрига треба відпустити, бо він запобіг ще більшої кількості жертв. А хлопців – повернути додому, якщо, звичайно, вдасться вийти з оточення.
Поки одні з’ясовують стосунки, матері телефонує син. Хлопець багато розповісти не може, зв'язок прослуховують. Розповідає лише, що зараз ніби все спокійно. Проте вночі обстрілюють.
Галина Андріївна виплакала уже всі сльози за сином. Його призвали ще 11 квітня. Вдома залишив вагітну дружину та важкохворого батька. Військовий, щоправда, зараз не на сході, а на базі бригади на Волині. Проте жінці від нього не легше. Листи писала на ім’я комісара, той дав доволі прогнозовану відповідь.
Військових повернути можуть лише за сімейними обставинами. Для цього командир частини на комісаріат має відправити відповідне повідомлення. Тут проведуть сімейне обстеження і вже тоді доповідають командиру, що проблеми дійсно є. Одним словом – процес не швидкий, хоча випадки такі вже були.
Хто зможе допомогти цим людям бодай більш-мешн зрозумілою порадою – не відомо. Вони й самі не знають, що їм робити далі. Можливо своїх дітей їм доведеться чекати аж до закінчення військових дій. Поки ж готують попереджувальну акцію під стінами адміністрації. Хоча й самі розуміють – в країні війна. Але командирам, які використовують їх дітей як гарматне м'ясо, мабуть точно ніколи не вибачать.
