Як повідомляли подільські газети про пандемію «іспанського» грипу у 1918 році

У Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї розповіли, як повідомляли подільські газети про пандемію «іспанського» грипу у 1918 році. Далі розповість про це khmelnytsky.com.ua.

Карантин у зв'язку з пандемією COVID-19 вніс свої корективи у життя кожного з нас. Люди звикають до нової реальності. Деякі хмельницькі підприємства перепрофілювали своє виробництво на пошиття захисних масок, виготовлення антисептиків, рукавичок, респіраторів чи захисних костюмів, адже саме на ці товари зараз найбільший попит. У ці нелегкі часи більшість громадян намагається допомагати один одному та об'єднуватися. Не потрібно впадати у відчай, а варто шукати нові можливості. Карантин - це хороша нагода провести більше часу з родиною, приділити увагу тим речам та справам, які постійно відкладалися «на потім», прочитати цікаві книги, переглянути улюблені фільми та послухати музику, зайнятися спортом або навчитися медитувати, приготувати нові смачні страви. Багато людей також переглядають кінофільми про епідемії або шукають інформацію про те, які хвороби були поширені багато років тому та які методи і способи лікування використовували медики і як уроки «іспанки» можуть допомогти нам у боротьбі з COVID-19.

Хмельницький обласний краєзнавчий музей пропонує пригадати, як боролися з пандемією «іспанського» грипу, яка виникла у 1918 році і як про це повідомляли подільські газети. Повідомлення у подільській пресі зібрав та опрацював кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Хмельницького обласного краєзнавчого музею Сергій Єсюнін. Цей матеріал опублікований на офіційній сторінці Хмельницького обласного краєзнавчого музею у соцмережі.

«Іспанський» грип

У 1918 році увесь світ сколихнула невідома інфекція, яку назвали «іспанська хвороба» або «іспанка». Свою назву хвороба отримала завдяки тому, що саме Іспанія першою оголосила про її катастрофічний спалах. Вважають, що пандемія виникла у переповнених військових таборах на Західному фронті. Поширенню вірусу сприяла антисанітарія в траншеях, насамперед, уздовж французького кордону. За 18 місяців загинуло кілька десятків мільйонів чоловік, тому що ефективних методів боротьби з хворобою не було.

Історик Сергій Єсюнін розповідає, що «іспанка» не оминула і Поділля. З 1918 року подільські газети регулярно повідомляли страшні новини про епідемію, яка забирала життя мільйонів людей. У деяких селах на Поділлі щодня вмирали три-чотири людини від «іспанського» грипу. Лікарі Подільської губернії були дуже розгублені, адже ніхто не знав, як лікувати цю хворобу, а лікарні були переповнені. Громадська система охорони здоров'я лише починала формуватися. Тому тільки представники середнього класу та багаті люди мали змогу відвідати лікаря. Крім того, у ті часи багато хворих із недовірою ставилися до лікарів і часто займалися самолікуванням, використовуючи народні методи: витирали хворого ропою з солі, годували часником. Дехто використовував самогон з профілактичною або лікувальною метою. Внаслідок цього ціна на горілку зросла втричі і становила близько п'ятнадцяти карбованців за пляшку. Подільський часопис 1918 року повідомляв, що під час пандемії «іспанки» люди намагалися дотримуватися правил самоізоляції, щоб зменшити ризик захворіти. Хворі перебували окремо від здорових, в оселях додержувалися чистоти. При кашлі хворий обов'язково прикривав рот хустинкою. Також люди одягали захисні маски. Однак жодні методи не давали значних результатів у боротьбі з цією хворобою. А вже навесні 1919 року «іспанка» сама відступила.

Хмельницький обласний краєзнавчий музей пропонує ряд повідомлень з найбільш популярного подільського часопису тих років (збережено мову оригіналу):

Журнал «Село», №44-45, 8 листопада 1918 року:

«По селах дуже лютує так звана іспанська хвороба. Лікарі ще не дізналися, чи то зовсім нова хвороба, чи то стара слабість інфлюєнція, на котру вона подібна. Особливо тяжко слабують на «іспанку» по селах, в деяких з них вмирають щодня 3-4 чоловіка. Зо всіх сторін селяни звертаються до Губернської та повітових управ за лікарською допомогою. Але щоб прийти на поміч селянам по всіх селах, де лютує «іспанка», потрібно декілька сот лікарів та тимчасових пошестних бараків на тисячі ліжок. Управи на Поділлі, як і на Україні, це не можуть зробити, бо немає коштів».

«Крім того, «іспанка» зовсім нова і навіть невідомо, які ліки проти неї вживати. Єдиний рятунок – заходи, аби зменшити погрозу заразитися. Для цього потрібно обов'язково покласти слабого в постіль, їжу давати легку, як, наприклад, яйці зварені, кашу з міленьких крупок, розеол (борщу не можна), білий хліб, їсти давати кілька разів, але потроху. Пити тільки молоко, чай та холодну переварену воду. Зараза «іспанки» знаходиться в слині та харкотиннях слабого. В хатах додержувати чистоту, слабих відділяти від здорових. При кашлі вони повинні затуляти хусточкою рота, плювати повинні в черибки з водою, котру щодня виливати в досить глубоку яму, котру зараз же треба засипати землею. Доктор Ільницький».

Журнал «Село», №46-47, 22 листопада 1918 року:

«Як свідчать лікарі, «іспанка» бере великі жертви в наших селах, між тим, як у містах дуже рідко хто вмирає. Поясняється це темрявою, яка панує в наших селах – люди не знають, як доглядати за хворими та як охоронити від хвороби, — тому і зростає число безчасних могил. До того ж, наші селяни з недовір'ям ставляться до лікарів і дуже охоче вірять ріжним бабам і старцям. Вигадуть ріжні легенди і байки. Так, у Літинському повіті пустили байку, що «іспанку» видумали професори, щоби допомогти своїм синам, що сидять без роботи».

Журнал «Село», №50, 30 грудня 1918 року:

Дописи з сіл:

«Село Іванківці Проскурівського повіту. Довгий час слабують в нас люди на «іспанку».
Село Чернятин Літинського повіту. В нас лютує «іспанка». Хоч і є земська лікарня, але лікар і хвершель самі заслаблі. Село Польові Гринівці Проскурівського повіту. Лютує «іспанка». В некоторих селах умирають щодня 3-4 чоловіки».