Десятилітня війна, яка закінчилась 26 років тому має відлуння і досі. Тисячі вбитих, поранених, знедолених, нікому непотрібних молодих солдат - такими є наслідки відкритої агресії Радянського Союзу.
26 років тому міст над річкою Амудар’я, що в містечку Термез, перетнув останній солдат багатотисячної армії агресора, Радянського Союзу. Тоді в той день завершилось десятирічне перебування обмеженого контингенту радянських військ на території суверенної держави Афганістан. Забаганка завоювати чужу землю і натомість перетворилась на тисячі убитих, поранених та знедолених людських життів, відголосся яких триває і досі.
Нікому непотрібна війна розтягнулась на важких та кривавих десять років. Військове угруповання, яке офіційна радянська пропаганда називала обмеженим контингентом радянських військ опинилось безпосередньо втягнутим у громадянську війну і зрештою стало її активним учасником та головним збудником. Тоді, як багато хто кажуть, у війні за річкою загинуло близько 3 тисяч українських солдатів. Тисячі із тодішніх молодих здорових хлопців залишились інвалідами.
Ветерани Афганської війни кажуть, сценарій розв’язання конфлікту тоді і зараз подібні. Але два десятки років тому наступ вівся з нашого боку, тепер же все навпаки. Впевнені, домовлятися потрібно хоча б для того щоб жертв з боку наших воїнів та мирних жителів не було.
15 лютого вже 26 рік поспіль ветерани будуть згадувати друзів, які полягли у цій війні, в якій перемоги таки не було. З цього приводу представники благодійного фонду Сергія Лабазюка «Ми поруч» завітали до кожного ветерана афганця на території Хмельницького та Волочиського районів.
Чиєсь необдумане та нахабницьке рішення для того, хто його прийняв не коштувало нічого. Натомість 15 тисяч радянських військових в цій війні пожертвували найціннішим, своїм життям.
- 2 просмотра
