Хмельницька АЕС (ХАЕС) - українська атомна електростанція, розташована в місті Нетішин Хмельницької області України на березі річки Горинь. Основне призначення станції за офіційною версією - покриття дефіциту електричних потужностей у Західному регіоні України. Хмельницька АЕС є відокремленим підрозділом НАЕК «Енергоатом».
Як відомо 12 січня 2011 року Верховна Рада України ратифікувала Угоду між урядами України та Російської федерації про співробітництво з добудови 3 і 4 енергоблоків Хмельницької атомної електростанції.
Верховна Рада України планує в ІІ півріччі 2011 року розглянути проект Закону України «Про надання дозволу на будівництво 3 і 4 енергоблоків Хмельницької атомної елекростанції».
Завершуються кінцеві роботи по техніко-економічному обґрунтуванню та екологічному аудиту проектно-кошторисної документації на дане будівництво.
1. Вибір ризикованої, неперевіреної реакторної установки.
Будівництво енергоблоків на ХАЕС розпочато ще у 1985 році. Спорудження зупинили після проголошення мораторію на будівництво ядерних об'єктів після аварії на Чорнобильській АЕС. За результатами тендеру 2008 року, на старих конструкціях планують встановити російські реактори іншої модифікації . Це може бути небезпечним, оскільки це ускладнює проект, появляються нові конструктивні відмінності, адже нова модифікація ВВЕР-1000/В-392 ніде в світі не була реалізована.
Державний комітет ядерного регулювання, як регулятор даного енергоринку висловив свою позицію - конструкції 3 і 4 блоків використовувати не можна. Залишки будівельних конструкцій не були законсервовані після оголошення мораторію на будівництво АЕС в Україні, арматура проржавіла, приміщення нижче нульової позначки залиті водою, не були обстежені закладні деталі перегинів арматурних каналів та канало утворювачів, значна частина яких була пошкоджена внаслідок пожежі у 1989 році.
Так, у Болгарії, де в аналогічній ситуації залишки конструкцій навіть були законсервовані, було прийнято рішення повністю їх знищити і розпочати будівництво енергоблоків на АЕС «Белене» з нуля. Оскільки ще і стандарти будівельні з тих часів змінилися.
2. Наступне питання - Водні ресурси.
Особливо гостро стоїть питання забезпечення АЕС водними ресурсами, які є найбільшими споживачами. Один реактор потребує 60 000 літрів води на годину.
Хмельницька АЕС розташована у верхів'ї річки Горинь, об'єм річного стоку якої не дозволяє здійснювати охолодження нових енергоблоків, не руйнуючи при цьому екосистему річки та режиму забезпечення питною водою місцевого населення. Вже при двох діючих блоках АЕС відчуває гострий дефіцит води у маловодні ріки. (В 90-ті роки минулого століття нас переконували, що дана проблема буде вирішуватися за рахунок будівництва водогону із річки Дністер).
3. Як стверджують вчені, в районі Нетішина існує тектонічний розлом, який може вплинути на безпеку атомної електростанції. Наскільки дана проблема врахована проектними інститутами?
4. Надійність дамби ставка – охолоджувача, яка потребує капітального ремонту та атака мікроорганізмів, а саме засилля північноамериканських молюсків дрейсени, губки, субтропічних водоростей у водосховищі ХАЕС. Неконтрольована та динамічна їх популяція стає загрозою для використання якісної води для охолодження енергоблоків.
Ми повинні зрозуміти просту річ – не тільки ми впливаємо на природу, але і вона впливає на нас, людей.
5. Кадрова проблема.
Різке скорочення замовлень на нові атомні блоки після серії великих аварій на АЕС призвели до падіння попиту на відповідних фахівців. Згорталися університетні програми підготовки атомників, міграція кваліфікованих кадрів за кордон.
Існує міф, що атомна енергетика забезпечує багато робочих місць. У середньому на один працюючий блок потрібно не більше 1300 робітників. Таким чином, кожне робоче місце коштуватиме близько 4 мільйонів гривень.
В місті Нетішин 38 тисяч жителів і лише 5 тисяч працюють на атомній електростанції. Багато нетішинців виїзджають на заробітки в інші міста чи за кордон.
6. Ядерна енергетика України – комплекс підприємств підвищеної небезпеки, які можуть мати негативний вплив на значну частину населення країни. Ризики наших людей мають бути компенсовані. Законодавство України передбачає інформування населення про роботу ядерноенергетичного комплексу та участь громадян у прийнятті рішень стосовно будівництва нових ядерних об'єктів. Проте, як правило, структури, які пов'язані з паливно-енергетичним комплексом, й досі не позбулися закритості, що була притаманна ядерному комплексу Радянського Союзу.
Законодавчі вимоги реалізуються здебільшого формально. Як свідчить гіркий досвід будівництва 1 і 2 енергоблоків ХАЕС, зобов'язання ДП НАЕК «Енергоатом» перед територіальними громадами, які входять в 30-кілометрову зону спостереження, а це 135 тисяч наших громадян, не виконані повністю.
Тому, ми сьогодні не повинні допустити, що хтось буде спекулювати у питаннях безпеки та прав наших громадян, хтось буде здійснювати «підгонку» енергоблоків без екологічного аудиту та техніко-економічного обґрунтування, хтось приспить пильність суспільства і зменшить контроль над безпекою атомної енергетики. Всі ми і жителі області і посадовці повинні працювати в даному питанні прозоро, відкрито, адже це наша земля, це наша країна.
Тому ми, депутати обласної ради, просимо перед початком будівництва нових енергоблоків виконати заходи, які передбачені Законами України «Про використання ядерної енергії та радіаційної безпеки», «Про електроенергетику» та «Про впорядкування питань соціального захисту населення, яке проживає на території зони спостереження підприємств з видобування і переробки уранових руд, ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами», а саме:
1. Провести в кожній територіальній громаді 30-кілометрової зони спостереження громадські слухання та опитувальний референдум щодо презентації проекту із детальним висвітленням проблемних на думку громадян питань.
2. Виділити кошти в обсязі 10% від суми, що інвестується в будівництво нових ядерних установок на будівництво об’єктів соціального призначення в 30- кілометровій зоні спостереження та укласти відповідну угоду.
3. Забезпечити пільги з оплати за електричну енергію за тарифом, що встановлюється відповідно до законодавства для населення 30- кілометрової зони спостереження.
4. Провести державне страхування всіх суб’єктів господарювання, незалежно від форми власності, які розміщені в 30-кілометровій зоні спостереження.
5. Забезпечити щорічне, своєчасне та в повному обсязі виділення субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансування заходів із соціально-економічної компенсації ризику населення, що становить 1% від відпускної товарної продукції ХАЕС.
Очевидно це не всі проблемні питання, які необхідно фахово обговорити під час громадських слухань. За межами цієї статті залишилися фінансові, технічні, політичні питання, які порушуються фахівцями.
Але знаю однозначно – як говорять в Україні, під лежачий камінь вода не тече і м'яч сьогодні на нашому полі. Потрібно всім нам цим скористатися, щоб відстояти законні права людей, які проживають і працюють в зоні ризику.
Нашою спільною метою має стати формування впевненості суспільства в безпеці атомної енергетики.
Віталій Олуйко – депутат обласної ради,
доктор наук з державного управління, професор,
Заслужений юрист України.
- 8 переглядів
