Чуйник прихисток: хмельничанка врятувала лебедя

Ви є тут

Яна Мазуренко

                                                                                  Доброта, чуйність, увага та піклування – що ж може бути кращим у характері людини. Ми всі рано чи пізно потребуємо від когось допомоги, адже є такі ситуації, котрі ти не зможеш пережити сам або й елементарно не матимеш на це можливостей. Ні, зараз навіть не говориться про якісь глобальні чи страшні речі, це може бути елементарна допомога в найпростішому ділі.

Хмельничанам, як виявилося, таких якостей вистачає. Про те добро, яке вони роблять для навколишніх для розповість «Хмельницький».

Ця неймовірна тепла та сонячна історія розповідає про бабусю на Хмельниччині, яка врятувала лебедя та прихистила його вже під своїм крилечком. Хтось може подумати, що такий вчинок дещо легковажний: своїх турбот та проблем немає, то вона пташині вирішує. Але ж з іншого боку – хто ж як не ми може й справді допомогти друзям нашим меншим та піклуватися про те, що створене природою.

Красунчик, до речі, це «офіційне» ім'я лебедя, вважається справжнім членом родини. Пенсіонерка придумала йому кличку через його зовнішність: велична шия, охайні риси. Жіночка розповідає, що птаха вигнали із зграї через те, що він не мав пари. Лебідь самотньо блукав дорогою, якою проїжджали машини на ганяли його зі сторони в сторону. Бабусі лиш треба було відкрити хвіртку, як Красунчик сам вирішив зайти  до подвір'я і залишитися там.

Хмельничанка пестить його як дитину й зовсім не жалкує на нього продуктів (а вони тварини вимогливі). Першим, звичайно ж, їсть лебідь, а вже потім все інше господарство. Пенсіонерка розповідає, що в нього вже навіть з'явився кращий друг – теж улюблениць начальниці будинку песик Мушка. Проте про таку «дружбу» вона говорить жартома, адже настільки теплі в них стосунки лише тому, що вони навіть не підходять один до одного.

Уявіть собі, бабуся навіть планує зробити для Красунчика власний міні-басейн, адже водойма для птаха потрібна,а від неї він вже навряд чи піде.