У Савинцях, що на Ярмолинеччині, селянам не дали зібратись. Люди зійшлись, аби директор кооперативу врешті виплатив майнові паї. У залу будинку культури так ніхто і не зайшов, бо камуфльовані хлопці та криклива панянка звинуватили простих бабусь, що десятки років відпрацювали на колгоспі, у державній зраді. Як чужими смертями дехто прикриває свій бізнес, далі.
Майже брухт ледь нагадує радянських польових богатирів. Про бувалу міць та славу кооперативу «Поляна» свідчать лише неосяжні площі, де вітер свище.
Така ж ситуація і на фермі. Огорожі вже нема, а зачинені корівники стоять пусткою. Ганна Трохимівна змалечку - на колгоспі. Потім дояркою. Люди бідкаються, від потужної ферми нічого не лишилось. За свої потом та кров’ю зароблені гривні врешті почали говорити вголос. Раніше боялись.
Зійтися усім разом одіозний голова кооперативу не дав. На схід села приїхали камуфльовані чоловіки та панянка з майдану. Здійняли ґвалт і обізвали простих бабусь зрадниками. Порадили не думати про земне, коли в країні війна.
Приїхали забезпечувати правопорядок чесні патріоти та господарі землі. Тільки от боронити землю вирішили від стареньких.
Голова кооперативу до селян не прийшов. А його камуфльовані ярмолинецькі боронителі програму мінімум відпрацювали та й поїхали. Тож кого від кого боронили і за яку справедливість стояли, прикриваючись Небесною Сотнею та війною на Сході?
