Матері та дружини армійців переконанні бійці не мають належного обмундирування, тому не можуть виконувати військовий наказ. Аби солдати не покинули територію частини перегородили шлях автобусам.
Віра Павлівна своїх сліз не приховує. Її 24-річний син перебуває у військовій частині вже другий місяць. Сьогодні разом з іншими хмельничанами вирушає на схід. Хоч юнак переконує матір, що має все необхідне серце жінки передчуває недобре.
Таких як Віра Тихонюк під ворітьми частини зібралось чимало. Здебільшого це жителі Ізяславського району. Кажуть, їх земляків від’їжджає майже 2 десятки.
Від слів люди беруться до діла – перегороджують виїзд з частини живим щитом. Він свою справу робить. Автобуси із солдатами зупиняються. Військові йдуть домовлятися. Рідних переконують батальйон їде не у гарячу зону антитерористичної операції, а на Харківщину, допомагати прикордонникам.
Втім з дороги натовп не відходить. Найбільше чомусь протестують не родичі солдатів, а місцеві активісти. Військові наполягають батальйон має все необхідне.
Слово беруть самі бійці батальйону. Кажуть готові боронити рідну землю та виконати військовий наказ.
Ні вмовляння, ні слова офіцерів належного ефекту на активістів не вчинили. Але наказ є наказ. Тому військові вирушили з частини пішки.
Дорогою члени батальйону таки пересіли в автобуси та відправилися до місця призначення.
